Як підготувати і чим можна пофарбувати лист оцинкований?

Оцинкована поверхня з шершавістю, на ній є специфічні хімічні сполуки. Ці особливості передбачають грамотну підготовку перед фарбуванням. Деякі барвники не потребують грунтовки, але в більшості випадків вона все-таки потрібна. Тому важливо правильно вибирати відповідний склад.

Цинк хоч і стійкий до корозії метал, але все ж схильний до неї. В результаті утворюється порошкоподібна субстанція, так звана «біла іржа». Тому навіть оцинковану поверхню бажано пофарбувати. Це зробить її ще більш стійкою до зовнішніх чинників.

Грунтовка поверхні

Підготовка може бути механічною або хімічної. Потрібно повністю видалити жир, бруд, дрібне сміття. Для усунення бруду, жиру і соляних відкладень задіюється лужний розчин (наприклад, пральний порошок). Залишки подібного засобу потрібно повністю змити, краще водою під тиском і потім повністю просушити поверхню. Припустимо розчин аміаку, який видаляється водою під великим тиском. Поверхня з «білою іржею» промивається оцтовим розчином і обов’язково очищається водою. Також можна використовувати наждачний папір.

Найдоступніший спосіб механічної очистки – промивка водою з піском з невеликим напором. Але така обробка вимагає акуратності. Краще застосовувати не природний пісок, а окис алюмінію (його дрібні частинки, а не стружку). Якщо починає відшаровуватися цинк, можливо тиск занадто сильний або дуже близьку відстань подачі суміші, або неправильний кут обробки.

Грунтовка актуальна для зовнішніх і внутрішніх робіт. Вона демонструє хорошу стійкість до вологи і перепадів температури. Склади зручні в нанесенні. Для підготовки поверхні до фарбування можна задіяти валик, щітку або фарборозпилювач. Грунтовка досить швидко висихає. Приступати до фарбування можна через годину після нанесення грунтового шару.

Якщо оцинкований лист оброблений інгібіторами для кращого транспортування і зберігання, перед фарбуванням його важливо прибрати. Інгібіторами зазвичай виступають мінеральні масла.

Специфіка фарбування оцинковки

У виборі фарби важливо дивитися рекомендації виробника. Є речовини, які можна наносити прямо на оцинковку. Але є склади зі слабкою стійкістю до продуктів корозії цинку. Це фарби і грунти, у яких в якості сполучних компонентів використовуються алкідні смоли. Вони можуть обмилюватись внаслідок чого втрачається адгезія.

Бажано фарбувати поверхню після того, як вона деякий час побула під впливом навколишнього середовища. У природних умовах оцинковка сама готується до фарбування: знімається «біла іржа», створюється необхідна шорсткість. Вона повинна покриватися грунтами на основі формальдегідних смол, що розбавляються епоксидних, акрилових. Після них можна наносити фарби і композиції:

• водорозчинні акрилові;
• епоксидні;
• емалі.

З забарвленням цинку також добре справляються порошкові склади з цільовими добавками, частками дрібнодисперсного типу, пігментами, специфічними затверджувачами і смолами. Ці компоненти дають відмінну полімеризацію при нагріванні. Можна використовувати склади з пластизолів і поліестеру, комбінації на алюмінієвій основі.

Фахівці KT-Сталь знають, що, дотримуючись цих досить простих вимог можна домогтися гарної адгезії оцинкованого металу з будь-яким декоративним складом. Грунтована і пофарбована поверхня стає ще більш стійкою до корозії, поліпшуються її декоративні властивості.